Теоретико-когнітивне поле інтерсуб'єктивності формується на трьох рівнях: феноменологічний, комунікативно-символічний та інституційний.
Три традиційні види інтерсуб'єктивності, тобто консенсусна, регламентована та явна інтерсуб’єктивність відрізняються від двох альтернативних видів, а саме аргументативної та діалогічної інтерсуб’єктивності.
А. Перший рівень = це стосується простого усвідомлення Я про існування Іншого. Б. Глибший рівень = це відноситься до усвідомлення себе таким, яким його бачать інші.
Дискусії та теорії інтерсуб’єктивності є визначними та важливими в сучасній психології, теорії розуму та дослідженнях свідомості. Існує три основні сучасні теорії інтерсуб'єктивності теорія теорії, теорія моделювання та теорія взаємодії.
Інтерсуб'єктивність має три компоненти:
- Спільні емоції/афекти (налаштування) – це процес, у якому батьки та дитина спільно створюють, узгоджують і діляться своїми афективними/емоційними станами. …
- Спільна увага – спільне усвідомлення дитиною та батьками.
Спочатку ідея третього перейшла до психоаналізу через Лакана, чий погляд на інтерсуб’єктивність випливає з гегелівської теорії розпізнавання та її популяризації французьким гегелівцем Кожевом. Лакан бачив третє як те, що утримує відносини між двома людьми від руйнування.