Відбитки пальців, знайдені на місці злочину або розроблені в лабораторії, деякі експерти відносять до категорії патентні, латентні або пластичні відбитки (Lee and Gaennslen, 2001, p. 106), хоча всі три типи зазвичай асоціюються з терміном латентний відбиток. Патентний відбиток – це просто видимий відбиток.
Є також три категорії відбитків, які можна зібрати з місця злочину: патентні, пластикові та латентні.
Патентні відбитки можна знайти на різноманітних поверхнях: гладких чи шорстких, пористих (таких як папір, тканина чи дерево) чи непористих (таких як метал, скло чи пластик). Приховані відбитки утворюються, коли природні жири тіла та піт на шкірі осідають на іншій поверхні.
Петлі складають близько 65 відсотків від загальної кількості шаблонів відбитків пальців; завитки становлять близько 30 відсотків, а арки та шатрові арки разом складають інші 5 відсотків. Найпоширенішим шаблоном є ліктьова петля.
Зняття відбитків пальців з місця злочину має вирішальне значення для визначення можливого підозрюваного. Відбитки на місці злочину бувають трьох видів: пластикові відбитки, видимі відбитки та справжні приховані або невидимі відбитки. Пластикові відбитки — це відбитки гребнів, залишені на м’якому матеріалі, такому як віск, шпаклівка, мило або пил.
Чорний вуглецевий порошок розсипається на поверхнях, прилипаючи до поту, що залишився від тертя відбитків пальців. Потім ці позначки фотографуються або піднімаються за допомогою стрічки DCF, яка прикріплюється до пластикового листа, щоб її можна було зберігати як доказ.