У другій половині 20-го століття в Латинській Америці (LA) і Карибському басейні було зафіксовано 3 основні моделі міграції: закордонна імміграція, що походить переважно зі старого світу, внутрішньорегіональна міграція та зовнішня еміграція з Лос-Анджелеса та Карибського басейну, зосереджуючись переважно на США.
Американський континент має важливий потік міграцій переважно в північні країни (США). США і Канада), а в південноамериканському секторі основними країнами-одержувачами наразі є Венесуела, Чилі та Аргентина.
Прямий: коли ні є проміжні місця між місцем народження і поточним місцем проживання. Непрямий: коли ви раніше мігрували в інші місця між народженням і поточним місцем проживання. Повернення: коли його було переміщено та повернуто що поточне місце проживання та місце народження збігаються.
Динаміка міграції в Америці, особливо до Північної Америки, значно зріс у 2023 році. Міжнародна організація з міграції (МОМ) повідомила, що нелегальна міграція в Мексиці зросла на 62% за перші вісім місяців 2023 року порівняно з тим же періодом 2022 року.
У Латинській Америці спостерігається високий рівень міграції між країнами регіону та, рівною мірою, до Північної Америки та Європи.. Серед найважливіших причин міграції можна назвати пошук кращої зарплати, високий рівень безробіття, політичну нестабільність і корупцію.
Далі 40% усіх міжнародних мігрантів у світі у 2020 році (115 мільйонів) народилися в Азії, переважно в Індії (основна країна походження), Китаї, Бангладеш, Пакистані, Філіппінах та Афганістані. Друге місце серед країн походження посіла Мексика, третє – Російська Федерація.