місто було евакуйовано через дев'ять днів після катастрофи. Рівень забруднення цезієм-137 становив близько 555 кБк/м2 (поверхневе осадження в 1986 р.).
Йод, стронцій і цезій були найнебезпечнішими з вивільнених елементів, періоди напіврозпаду яких становили 8 днів, 29 років і 30 років відповідно. Отже, ізотопи стронцію-90 і цезію-137 все ще присутні в цьому районі донині.
Поки реактор ще горів, усі населені пункти в радіусі 30 км були евакуйовані, включаючи Прип’ять (у 1986 році населення 45 000), Чорнобиль (1986 населення 12 000) та 94 інших села (за оцінками, загальна кількість населення 40 000). Ця ділянка залишилася майже повністю занедбаний і називається Чорнобильською зоною відчуження.
Зона стала процвітаючим заповідником із природною флорою та фауною з одним із найвищих видів біорізноманіття та найгущі ліси в усій Україні. Це пов'язано з відсутністю людської діяльності в зоні відчуження і є незважаючи на радіацію.
Прип'ять знаходиться під наглядом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка керує діяльністю по всій Чорнобильській зоні відчуження. Після аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. все населення Прип'яті було переселено до спеціально побудованого міста Славутич.
Є дві причини, які дійсно відрізняють Чорнобиль від Хіросіми. Першим було те вибух у Чорнобилі стався на землі, тоді як вибух у Хіросімі стався високо в повітрі над містом, що значно знизило рівень радіоактивності.