Традиційно ГРДС поділяють на три стадії (1, 2), у яких початкова фаза запалення супроводжується фібропроліферацією, під час якої мезенхімальні клітини, зокрема інтерстиціальні фібробласти, мігрують, розмножуються та виділяють протеїни позаклітинного матриксу, такі як колаген (3, 4). 19 січня 2000 р
Фіброзно-проліферативні захворювання є поширеними комплексними ознаками рубцювання і розростання сполучної тканини які дуже різноманітні за проявом, оскільки вони впливають на багато систем органів.
У той час як більшість пацієнтів виживають після гострої хвороби, у підгрупи тих, хто пережив ГРДС, розвивається фіброзпроліферативна відповідь, що характеризується накопичення фібробластів і відкладення колагену та інших компонентів позаклітинного матриксу в легенях.
Легеневий фіброз є хвороба, при якій утворюється рубець на легенях, називається фіброзом, що ускладнює дихання. Це пов’язано з тим, що рубцювання призводить до того, що тканини в легенях стають товстими та жорсткими, що ускладнює поглинання кисню в кров.
Доброякісні та злоякісні фіброзно-проліферативні захворювання (FPD) включають ідіопатичний легеневий фіброз, цироз печінки, мієлофіброз, системний склероз, контрактура Дюпюітрена, гіпертрофічні рубці та келоїди.
[CrossRef] [Medline]1], у тому числі фіброз легень, цироз печінки, атеросклероз, келоїди, прогресуючі захворювання нирок і системна склеродермія, є однією з найпоширеніших хвороб, пов’язаних із віком, яка вражає понад 800 мільйонів людей у всьому світі [