Однією з найвидатніших характеристик клітинної стійкості до цисплатину є знижене накопичення сполуки. Як наслідок зниження поглинання або утримування, утворення адуктів платини та ДНК відповідно зменшується, знижуючи цитотоксичність, що призводить до більшої стійкості до сполуки платини.
Ми переглянули літературу щодо різних механізмів стійкості до ліків при раку яєчників і виявили, що основні механізми резистентності такі: аномалії трансмембранного транспорту, зміни у відновленні пошкоджень ДНК, дисрегуляція сигнальних шляхів, пов’язаних із раком, та епігенетичні модифікації.
Дія цього препарату заснована на активації процесів апоптозу в клітинах за допомогою декількох різних механізмів, які включають пошкодження генетичного матеріалу ракових клітин (в результаті утворення адуктів цисплатин–ДНК), індукція окисного стресу та пошкодження мітохондрій цих клітин.
АФК можуть викликати загибель клітин прямо або через активація внутрішньоклітинних проапоптичних шляхів [54–56]. Тканинна специфічність цитотоксичності цисплатину свідчить про залучення компонентів, розташованих далі від генерації мітохондріальних АФК, що призводить до знищення клітин.
Молекулярний механізм резистентності до цисплатину є складним і в основному включає збільшення витоку ліків, розпаду ліків, посилення відновлення пошкоджень ДНК та інактивація апоптозу. На жаль, основний механізм резистентності до цисплатину при раку шийки матки досі не з’ясований.
На сьогоднішній день вчені запропонували численні пояснення того, як клітини злоякісної пухлини яєчників розвивають стійкість до ліків, зокрема: зниження внутрішньоклітинної концентрації ліків, посилення детоксикації, збільшення функції відновлення та пошкодження ДНК, порушення регуляції апоптозу, зміна мікрооточення пухлини …