Теорія структурних змін фокусується на механізмі, за допомогою якого слаборозвинені економіки трансформують свої внутрішні економічні структури від сильного акценту на традиційному натуральному сільському господарстві до більш сучасної, більш урбанізованої та промислово різноманітнішої економіки виробництва та сфери послуг.
Термін «структурна зміна» стосується зміни відносної важливості основних секторів економіки (сільське господарство, промисловість, послуги тощо) у ході економічного зростання. Відносне значення тут має зміна часток виробництва та зайнятості в секторах економіки.
Структуралізм вважає, що неспроможність спонтанно розвивати передові капіталомісткі галузі в країні, що розвивається, пов’язана з провалами ринку, спричиненими різними структурними недоліками, такими як низька схильність домогосподарств до заощаджень і нереагування на ціновий сигнал у країні, що розвивається (Arndt 1985).
Ідеї структуралістів сягають своїм корінням у марксистський аналіз і зосередитися на тому, як домінуючі економічні структури суспільства впливають (тобто експлуатують) класові інтереси та відносини. Кожна з цих точок зору часто застосовується до проблем на кількох різних рівнях аналізу, які вказують на складні першопричини…
Індустріалізація є прикладом структурних змін, які відбулися в суспільствах по всьому світу в різний час. Коли суспільство зазнає індустріалізації, воно переходить від переважно сільського господарства до суспільства, яке ґрунтується на виробництві товарів.