Таким чином Шекспір пояснює жорстокий наказ Генріха вбити французьких полонених двома причинами: необхідність, оскільки французи, здавалося, перегруповуються для атаки; і розплата за незаконний напад на слуг2 охорони тилового табору та для його грабунку.
У його панічному наказі стратити сотні французьких полонених, які перебували за його лінією, є докази того, що Генрі не міг цілком усвідомити перемогу англійців. Загалом кількість загиблих була жахливою. Про це свідчать французькі джерела вони втратили від 4000 до 10000 чоловік.
Удар тисяч стріл у поєднанні з важкими обладунками, що йдуть по багнюці, спека й утруднене дихання в пластинчастих обладунках із опущеним козирком, а також цілеспрямована їх кількість, означало, що французькі солдати «ледве могли підняти зброю», коли вони нарешті вступили в бій з англійською лінією.
Серед загиблих при Аженкурі була більшість французької знаті, в тому числі три герцога, шість графів, 90 баронів, коннетабль Франції, адмірал Франції та майже 2000 лицарів. Це винищення французької знаті означало обмежений опір наступним крокам Генріха з точки зору зіткнення великих польових армій.
Англійці вбили багатьох своїх французьких полонених. Нехтуючи правилами війни, король наказав своїй армії стратити всі ворожі війська, які перебували під їхньою опікою, за винятком кількох герцогів та інших видатних людей. Скільки французів було вбито, невідомо, але число могло бути аж до 2200.
Фільм отримав загалом схвальні відгуки від кінокритиків, але його розкритикували історики за його невідповідність оригінальним творам та історичній дійсності.